Гозерелін (D-Ser (But)6 Azgly10ЛГ-РГ) є синтетичним аналогом природного лютеїнізуючого гормону – рилізинг-гормону (ЛГ-РГ). При постійному застосуванні гозерелін 10,8 мг пригнічує виділення гіпофізом лютеїнізуючого гормону, що призводить до зниження сироваткової концентрації тестостерону у чоловіків та естрадіолу у жінок. На початковому етапі гозерелін 10,8 мг, подібно до інших агоністів ЛГ-РГ, може спричиняти тимчасове збільшення сироваткової концентрації тестостерону у чоловіків та естрадіолу у жінок.
Приблизно на 21-й день після першої ін’єкції концентрація тестостерону у чоловіків знижується до рівня кастрації та залишається низькою з продовженням застосування лікарського засобу кожні 12 тижнів. Дані свідчать, якщо у виняткових обставинах повторне введення гозереліну через 3 місяці не відбувається, концентрація тестостерону лишається на кастраційному рівні у більшості пацієнтів ще протягом до 16 тижнів. У дослідженнях під час лікування метастатичного раку передміхурової залози гозерелін показав результати виживаності, подібні до ефекту хірургічної кастрації.
У дослідженнях, що порівнювали монотерапію бікалутамідом по 150 мг та кастрацію (в основному у формі гозереліну), не було виявлено значної різниці в загальному рівні виживаності у пацієнтів з раком передміхурової залози, які приймали бікалутамід, та у пацієнтів, які проходили лікування у формі кастрації (відносний ризик = 1,05 [СІ 0,81 до 1,36]). Однак, еквівалентність двох методів лікування неможливо оцінити статистично. У порівняльних випробуваннях гозерелін покращував рівень виживаності без ознак рецидиву та загальної виживаності під час ад’ювантної терапії перед радіотерапією у пацієнтів із високоризикованим локалізованим (Т1-Т2 та ПСА (простато-специфічний антиген) на рівні хоча б 10 нг/мл або 7 за шкалою Глісона) чи місцевопоширеним (Т3-Т4) раком передміхурової залози. Оптимальна тривалість ад’ювантної терапії не була встановлена: порівняльне випробування показало, що трирічна ад’ювантна терапія гозереліном показує значне покращення рівня виживаності порівняно з монорадіотерапією. Неоад’ювантна терапія перед радіотерапією показала покращення рівня виживаності без ознак рецидиву у пацієнтів, що мають високий ризик локалізованого чи місцевопоширеного раку передміхурової залози.
Після простатектомії у пацієнтів, у яких спостерігалося поширення пухлини передміхурової залози, ад’ювантна терапія гозереліном може покращити рівень виживаності без ознак захворювання, хоча відсутнє значне покращення виживаності, якщо пацієнти не мали лімфовузлів під час хірургічного втручання. Пацієнти з місцевопоширеною хворобою на патологічній стадії мають додаткові фактори ризику, такі як рівень ПСА хоча б 10 нг/мл або 7 за шкалою Глісона перед ад’ювантною терапією гозереліном повинні ретельно обстежуватися. Немає доказів покращення клінічних результатів неоад’ювантної терапії гозереліном після радикальної простатектомії.
У жінок концентрація естрадіолу в сироватці крові знижується протягом 4 тижнів після введення першого імплантату та залишається зниженою до завершення періоду лікування. У пацієнток, рівні естрадіолу яких вже знижені внаслідок застосування аналогів ЛГ-РГ, при переведенні на гозерелін 10,8 мг концентрації лишаються зниженими. Пригнічення естрадіолу супроводжується реакцією у пацієнток з ендометріозом або фібромами матки, та призводить до аменореї у більшості пацієнток.
На початку застосування гозереліну у деяких жінок можливі вагінальні кровотечі різної тривалості та інтенсивності. Такі кровотечі, вірогідно, є реакцією на вилучення естрогенів та зазвичай минають самі по собі.
Протягом лікування аналогами ЛГ-РГ у пацієнток може настати природна менопауза; у поодиноких випадках після завершення лікування менструації не відновлюються.