Реміфентаніл – селективний мю-опіоїдний агоніст із швидким початком та дуже короткою тривалістю дії. Мю-опіоїдна активність реміфентанілу антагонізується наркотичними антагоністами, такими як налоксон. Аналізи щодо наявності гістаміну у пацієнтів та здорових добровольців не показали підвищення рівня гістаміну після прийому реміфентанілу в болюсних дозах до 30 мкг/кг.
Новонароджені/немовлята (віком до 1 року).
У рандомізованому (співвідношення 2:1, реміфентаніл:галотан) відкритому, багатоцентровому дослідженні за участю 60 новонароджених та новонароджених віком ≤8 тижнів (у середньому 5,5 тижня) із фізичним статусом ASA I‑II, у яких під час проведення пілороміотомії оцінювали ефективність та безпеку застосування реміфентанілу (0,4 мкг/кг/хв у вигляді початкової безперервної інфузії плюс додаткові дози одночасно зі зміною швидкості інфузії за необхідності) порівнювали з галотаном. Підтримання анестезії було досягнуто додатковим введенням 70 % закису азоту (N20) плюс 30 % кисню. Час відновлення був кращим при застосуванні реміфентанілу щодо груп галотану. Застосування для тотальної внутрішньовенної анестезії (ТВА) дітям віком від 6 місяців до 16 років .
У трьох рандомізованих відкритих дослідженнях застосування реміфенанілу у дитячій хірургії порівнювали з інгаляційною анестезією (див. таблицю 1).
Таблиця 1
|
Хірургічне втручання |
Вік (років) |
Умови дослідження |
Екстубація (хв) |
|
Абдомінальна хірургія/хірургічна урологія |
0,5‑16 |
ТВА: пропофол (5‑10 мг/кг/год) + реміфентаніл (0,125‑1,0 мкг/кг/хв) |
11,8 |
|
Інгаляційна анестезія: севофлуран (1,0‑1,5 MAC) та реміфентаніл (0,125‑1,0 мкг/кг/хв) |
15 |
||
|
ЛОР-хірургія |
4‑11 |
ТВА: пропофол (3 мкг/кг/год) + реміфентаніл (0,5 мкг/кг/хв) |
11 |
|
Інгаляційна анестезія: десфлуран (1,3 MAC) та N2O суміш |
9,4 |
||
|
Загальна та ЛОР-хірургія |
2‑12 |
ТВА: реміфентаніл (0.2‑0.5 мкг/кг/хв) + пропофол (100‑200 мкг/кг/хв) |
Порівняний час екстубації (на основі обмежених даних) |
|
Інгаляційна анестезія: севофлуран (1‑1,5 MAC) + N2O суміш |
У дослідженні щодо застосування в абдомінальній/урологічній хірургії, в якому порівнювали реміфентаніл/пропофол та реміфентаніл/севофлуран, гіпотензія спостерігалася частіше при застосуванні реміфентанілу/севофлурану, а брадикардія спостерігалася частіше при застосуванні реміфентанілу/пропофолу. У дослідженні в ЛОР-хірургії, в якому порівнювали реміфентаніл/пропофол та десфлуран/закис азоту, вищий пульс спостерігався у пацієнтів, які отримували десфлуран/закис азоту, порівняно з пацієнтами, які отримували реміфентаніл/пропофол.